Ракета Tomahawk: дальність, швидкість, принцип роботи та типи запуску

Як працює крилата ракета Tomahawk: технічні характеристики, системи наведення, типи запуску з різних платформ. Детальний аналіз можливостей високоточної зброї США.

Ракета Tomahawk: від концепції до легенди високоточної зброї

Знаєте, є озброєння, яке змінює правила гри. Змінює! Томагавк — саме така система. Коли вона з’явилася на озброєнні ВМС США наприкінці 70-х — початку 80-х років, от вона відкрила нову еру у веденні дальніх ударів. Можливість поразити ціль за тисячі кілометрів з точністю до метрів — от це було революцією, певною мірою.

І от що цікаво — ця ракета розроблялася ще в часи холодної війни, коли основним противником вважався Радянський Союз. Але от парадокс: найактивніше її застосовували вже після розпаду СРСР, у локальних конфліктах від Іраку до Сирії.

Що таке ракета Tomahawk і для чого її створили

Тож що це за система? Tomahawk — це крилата ракета підзвукової швидкості великої дальності, розроблена корпорацією General Dynamics (пізніше виробництво перейшло до Raytheon). Основне призначення — нанесення високоточних ударів по наземних та морських цілях з великої відстані.

А розробка почалася ще у 1972 році, коли військові США сформулювали вимоги до нової системи озброєння. Потрібна була ракета, яка могла б:

• Летіти на дуже малих висотах, огинаючи рельєф місцевості
• Нести значну бойову частину (від 450 кг)
• Мати дальність понад 1000 кілометрів
• Запускатися з різних платформ (кораблі, підводні човни)
• Працювати у будь-яких погодних умовах

Перші випробування пройшли у 1976 році, а на озброєння ракета прийнята у 1983-му. І от з того часу вона постійно модернізується — з’являються нові модифікації, покращується система наведення, збільшується дальність.

Чому саме “Tomahawk”? Власне, назва пішла від індіанської бойової сокири — символу швидкого та точного удару. І от це відображає саме призначення зброї — раптовий, влучний удар по критично важливих цілях противника.

Принцип роботи ракети Tomahawk: як вона наводиться на ціль

Тож як працює ця система? От тут найцікавіше починається. Томагавк використовує комбіновану систему наведення, яка змінюється залежно від етапу польоту. Це не проста балістична ракета, що летить по дузі — от вона маневрує, огинає перешкоди, змінює курс.

Етап 1: Старт та початковий політ

Після запуску (з корабля, підводного човна чи наземної установки) спрацьовує твердопаливний прискорювач. Він працює лічені секунди, але надає ракеті початкову швидкість та виводить її на потрібну висоту. Потім прискорювач відпадає, і вмикається маршовий турбореактивний двигун Williams F107.

От цей двигун працює на звичайному авіаційному паливі JP-10 і забезпечує крейсерську швидкість близько 880 км/год (приблизно 0,7 Маха — тобто 70% швидкості звуку). Чому підзвукова швидкість? Бо так ракета витрачає менше палива, отже має більшу дальність. А для крилатої ракети дальність критично важлива.

Етап 2: Маршовий політ

От тут починається магія навігації. Магія! Ракета летить на висоті від 15 до 100 метрів над поверхнею (залежно від рельєфу та версії), постійно коригуючи свій курс. Як вона це робить?

Використовується система TERCOM (Terrain Contour Matching) — зіставлення рельєфу місцевості. От як це працює: у пам’яті ракети закладена тривимірна карта місцевості по маршруту польоту. Радіовисотомір постійно сканує землю під ракетою, порівнює отримані дані з картою і корегує курс.

Уявіть собі — ракета “знає” як має виглядати місцевість під нею на кожній ділянці маршруту. Якщо висота відрізняється від очікуваної — система розуміє, що є відхилення від курсу, і корегує траєкторію. От так вона може летіти тисячі кілометрів з точністю, яка вражає.

Етап 3: Вихід на ціль

На фінальній ділянці (залежно від модифікації) підключається GPS-навігація або система DSMAC (Digital Scene Matching Area Correlation) — цифрове зіставлення зображення місцевості. DSMAC працює як візуальне порівняння: камера в носовій частині ракети знімає місцевість під час польоту і порівнює з еталонним зображенням цілі, закладеним у пам’ять.

Новіші версії (Block IV і Block V) мають можливість перенацілення у польоті. Перенацілення! Тобто командир може змінити ціль вже після запуску ракети, передавши нові координати через супутниковий канал зв’язку. От це додає неймовірної гнучкості у бойовому застосуванні.

А ще є можливість “зависання” над районом — ракета може кружляти над певною зоною, очікуючи команди на ураження конкретної цілі. Чи повертатися на базу, якщо необхідність у ударі відпала. От така функціональність робить Tomahawk не просто ракетою, а складною інтелектуальною системою.

Технічні характеристики: дальність, швидкість і бойова потужність

Тож до конкретних цифр. До цифр! Хоча треба розуміти — офіційні характеристики можуть відрізнятися від реальних, бо частина даних засекречена. Але загальні параметри відомі.

Таблиця основних технічних характеристик Tomahawk

КВО (Кругове Вірогідне Відхилення) — от це радіус кола, в яке потрапить 50% випущених ракет. Точність до 1 метра означає, що половина ракет влучить у коло радіусом 1 метр навколо цілі. Це феноменально. Феноменально!

Дальність польоту — от тут є нюанси. Офіційно заявлена дальність Block IV становить близько 1600 км, але за різними оцінками вона може сягати 2500 км залежно від профілю польоту та маси бойової частини. Нові версії Block V, як повідомляється, мають ще більшу дальність завдяки покращеному двигуну та оптимізації аеродинаміки.

Швидкість підзвукова — десь 880 км/год на крейсерському режимі. Хтось може сказати — от це ж повільно, сучасні винищувачі летять набагато швидше! Але для крилатої ракети швидкість — це компроміс. Швидше летить — менша дальність. Тож розробники обрали оптимум між дальністю та швидкістю.

Бойова частина може бути різною:

• Унітарна фугасна (450 кг вибухівки)
• Касетна (з субмініціями для ураження площинних цілей)
• Спеціальна (залежно від модифікації та завдання)

Новіші модифікації мають можливість нести різні типи БЧ залежно від цілі — від бункерів і укріплень до радіолокаційних станцій та об’єктів ППО.

До речі, зброя США включає кілька модифікацій Tomahawk, кожна для своїх завдань. BGM-109A — протикорабельна версія (зараз знята з озброєння). BGM-109C/D — для ураження наземних цілей. BGM-109E — протикорабельна модернізована. RGM/UGM-109 — різні варіанти запуску з надводних кораблів та підводних човнів.

Типи запуску Tomahawk: з кораблів, підводних човнів і наземних платформ

Тож універсальність Томагавк — от одна з її найбільших переваг. Одну й ту саму ракету (з незначними модифікаціями) можна запускати з різних платформ. З різних!

Запуск з надводних кораблів

Найпоширеніший варіант. Tomahawk запускаються з вертикальних пускових установок (ВПУ) типу Mk 41 VLS. От ця система дозволяє розміщувати ракети у вертикальних шахтах, що економить місце на кораблі та дозволяє швидко здійснювати залпи.

Mk 41 VLS встановлена на:

• Ракетних крейсерах типу Ticonderoga (можуть нести до 122 ракет різних типів)
• Есмінцях типу Arleigh Burke (до 90-96 ракет)
• Деяких інших кораблях ВМС США

Процес запуску виглядає так: ракета викидається з шахти за допомогою газогенератора (холодний старт), підіймається на висоту десятків метрів, потім вмикається твердопаливний прискорювач, який виводить ракету на потрібну траєкторію. Крила розкриваються, вмикається маршовий двигун — і ракета йде до цілі.

Один корабель може випустити десятки ракет за лічені хвилини. От уявіть — есмінець дає залп з 20-30 Tomahawk одночасно, створюючи масований удар по об’єктах противника. Проти такого атакуючого хвилю дуже складно захиститися.

Запуск з підводних човнів

От тут ще цікавіше. Підводні човни можуть запускати Томагавк, перебуваючи під водою на глибині до перископної (близько 20-40 метрів). Ракета виходить з торпедного апарату (на старіших човнах) або з вертикальних пускових шахт (на новіших).

При підводному запуску ракета у захисному контейнері спливає до поверхні, контейнер відкривається, ракета викидається вгору газогенератором — і далі все як при запуску з корабля. Підводний човен може провести атаку, залишаючись невидимим для противника. Невидимим!

Томагавк можуть нести:

• Багатоцільові атомні підводні човни типу Los Angeles, Virginia, Seawolf
• Підводні човни з крилатими ракетами типу Ohio (SSGN) — от ці монстри можуть нести до 154 ракет кожен

154 ракети на одному підводному човні. Уявіть собі бойову потужність такої платформи! Один човен типу Ohio (SSGN) несе більше ударної потужності, ніж цілі флоти деяких країн.

Наземні пускові установки

Це відносно новий варіант. Раніше Tomahawk були виключно морською зброєю, але у 2019 році США вийшли з Договору про ліквідацію ракет середньої та меньшої дальності (ДРСМД). Це відкрило можливість розробки наземних варіантів.

Наземна пускова установка (Ground Launched Tomahawk) базується на стандартному контейнері Mk 41, встановленому на мобільній платформі. От така установка може бути швидко розгорнута у потрібному районі та здійснити запуск. Мобільність плюс висока точність — небезпечна комбінація.

Хоча… от тут є політичні нюанси, бо наземне базування крилатих ракет такої дальності викликає занепокоєння у багатьох країн. Але технічно це цілком реалізовано і перевірено на випробуваннях.

Системи наведення: як Tomahawk “бачить” ціль

Тож ще детальніше про навігацію, бо от це найскладніша частина. Найскладніша! Сучасні версії Tomahawk використовують мультимодальну систему наведення — тобто комбінацію кількох технологій одночасно.

TERCOM (Terrain Contour Matching)

Працює на всьому маршруті польоту. Радіовисотомір постійно вимірює відстань до землі, система порівнює профіль рельєфу з еталонною картою, закладеною у пам’ять. Якщо є відхилення — автоматично корегується курс.

Плюси: не залежить від GPS, не піддається радіоелектронній боротьбі, працює за будь-яких погодних умов.

Мінуси: потребує детальних карт рельєфу місцевості по маршруту, менш ефективна над рівнинами чи морем.

GPS (Global Positioning System)

Супутникова навігація забезпечує високу точність визначення координат. Використовується на всіх етапах польоту як додаткова система.

Плюси: висока точність, працює скрізь де є покриття GPS.

Мінуси: може бути придушена системами РЕБ, залежить від супутникового сигналу.

DSMAC (Digital Scene Matching Area Correlation)

Цифрова камера знімає місцевість під час польоту, система порівнює отримане зображення з еталонним. На фінальній ділянці це дозволяє досягти точності у метри.

Плюси: дуже висока точність наведення на термінальній ділянці.

Мінуси: потребує детальних еталонних зображень цілі, може погіршуватися у поганих погодних умовах.

Інерціальна навігаційна система (INS)

Гіроскопи та акселерометри відстежують положення та рух ракети у просторі. Це базова система, яка працює завжди, навіть якщо всі інші відмовили.

От комбінація цих систем робить Tomahawk надзвичайно стійкою до протидії. Придушили GPS? Працює TERCOM. Рельєф рівнинний? Є GPS та INS. Погода погана для камери? TERCOM та GPS справляються.

Модифікації Tomahawk: еволюція від Block 0 до Block V

Тож за майже 50 років існування Tomahawk пройшла величезну еволюцію. Величезну! Давайте розберемо основні версії.

Block 0, I, II (BGM-109A/C/D) — перші версії, прийняті на озброєння у 1983-1987 роках. Базові можливості TERCOM-навігації, дальність до 1300 км. Мали як протикорабельні (109A з радаром наведення), так і варіанти для ураження наземних цілей.

Block III (BGM-109C/D Improved) — покращена версія 90-х років. Оновлена електроніка, точніша навігація, можливість використання GPS. Дальність збільшена до 1600 км. Ця версія активно використовувалась у конфліктах 90-х та 2000-х років.

Block IV (Tactical Tomahawk, TACTOM) — революційна модернізація 2004 року. От тут з’явилися:

• Двостороннє передавання даних через супутник
• Можливість перенацілення у польоті
• Режим барражування (кружляння над районом)
• Передача відеозображення з камери ракети на пункт управління
• Можливість ураження рухомих цілей

Точність підвищена до 1 метра КВО. Час польоту — до 2+ годин завдяки економічному режиму.

Block V — найновіша версія, яка почала надходити на озброєння у 2021 році. Включає два варіанти:

• Block Va (Maritime Strike Tomahawk) — модернізований Block IV з новим програмним забезпеченням та покращеними можливостями ураження морських цілей
• Block Vb — глибока модернізація з новою бойовою частиною, покращеним двигуном (більша дальність), сучаснішою електронікою

Block V має ще більшу живучість у середовищі протидії ППО, кращу точність, довший термін зберігання без обслуговування.

Ракета Tomahawk у бойових операціях: де і як її застосовували

Тож теорія — це добре, але практика все показує. Показує! Tomahawk застосовувалась у численних військових операціях, і от саме бойовий досвід довів її ефективність.

Операція “Буря в пустелі” (1991, Ірак)

Перше масоване бойове застосування. У перші години війни було випущено понад 280 ракет по іракських цілях — командні пункти, РЛС, об’єкти ППО, зв’язку. От цей масований удар дезорганізував іракську систему управління та відкрив шлях для авіації коаліції.

За різними оцінками, точність влучень становила 85-90% (для тих років це був феноменальний результат). Багато хто каже, що саме Томагавк продемонстрували можливості високоточної зброї у сучасній війні.

Операція “Лис пустелі” (1998, Ірак)

Чотириденна повітряна операція, під час якої було випущено понад 330 Tomahawk. Цілі — підприємства з виробництва зброї, об’єкти ППО, командні пункти.

Операція у Югославії (1999)

Під час кампанії НАТО проти Югославії Tomahawk використовувались для ураження особливо важливих та добре захищених цілей. Здатність летіти на малих висотах дозволяла обходити югославську ППО.

Афганістан (2001)

На початку операції “Незламна свобода” з кораблів та підводних човнів у Аравійському морі було випущено близько 50 ракет по цілях Талібану та Аль-Каїди.

Ірак (2003)

Операція “Іракська свобода” почалася з ударів Tomahawk. Загалом під час кампанії було використано понад 800 ракет — рекордна кількість для одного конфлікту.

Лівія (2011)

Операція НАТО “Одіссей. Світанок” — близько 200 Томагавк по об’єктах лівійської ППО та командних пунктах режиму Каддафі.

Сирія (2017, 2018)

У відповідь на хімічні атаки режиму Асада США завдавали удари Tomahawk по сирійських військових об’єктах. У 2017 році — 59 ракет по авіабазі Шайрат. У 2018 — понад 100 ракет у координованому ударі США, Британії та Франції.

Ємен (2016-2024)

Періодичні удари по позиціях хуситів, які загрожували судноплавству у Червоному морі.

От за всю історію застосування було випущено понад 2500 ракет Tomahawk у бойових умовах. Це найбільш “обстріляна” крилата ракета у світі. І статистика показує високу надійність — понад 90% ракет досягають цілі та працюють штатно.

Переваги та недоліки: чесний погляд на можливості

Тож ніяка зброя не ідеальна. Не ідеальна! Tomahawk має свої сильні та слабкі сторони.

Переваги:

1. Висока точність — КВО до 1 метра дозволяє вражати точкові цілі з мінімальними побічними ушкодженнями
2. Велика дальність — можливість ураження цілей за 1500-2500 км без ризику для носіїв
3. Універсальність — запуск з різних платформ (надводні кораблі, підводні човни, наземні установки)
4. Стійкість до протидії — політ на малих висотах, мала ЕПР (ефективна площа розсіювання), комбінована система наведення
5. Гнучкість — можливість перенацілення, барражування, ураження різних типів цілей
6. Доведена надійність — понад 2500 бойових запусків з успішністю понад 90%

Недоліки:

1. Підзвукова швидкість — від запуску до ураження цілі може пройти година і більше, що дає противнику час на реакцію
2. Вразливість до сучасних систем ППО — попри малу висоту польоту, сучасні комплекси типу С-400, Patriot можуть збивати Tomahawk
3. Висока вартість — одна ракета коштує від 1,5 до 2 млн доларів (залежно від модифікації)
4. Обмеження по рельєфу — TERCOM працює краще над пересіченою місцевістю, гірше над рівнинами
5. Залежність від детальних карт — для ефективної роботи TERCOM потрібні точні карти рельєфу маршруту
6. Вразливість до РЕБ — хоча і менша ніж у ракет з чисто GPS-наведенням, але системи радіоелектронної боротьби можуть завдавати збитків

І ще одне. От є думка, що у майбутньому підзвукові крилаті ракети можуть стати менш актуальними через розвиток гіперзвукової зброї. Або ні? Хоча, напевно так — гіперзвук дає менше часу на реакцію. Але Tomahawk має інші переваги: нижча вартість, доведена надійність, величезна база носіїв.

Майбутнє Tomahawk: що далі

Тож зброя США постійно розвивається, і Tomahawk не виняток. Розвиток! Які напрямки модернізації плануються?

Збільшення дальності — нові двигуни та покращена аеродинаміка можуть довести дальність до 3000+ км

Покращення живучості — нові технології зменшення ЕПР, алгоритми ухилення від ППО

Штучний інтелект — впровадження ШІ для автономного прийняття рішень у польоті, розпізнавання цілей, оптимізації маршруту

Інтеграція з іншими системами — робота у мережецентричному середовищі, обмін даними з безпілотниками, супутниками, іншими ракетами

Багаторазове використання — є експериментальні розробки ракет, які після виконання завдання можуть повертатися на базу

Планується виробництво Tomahawk до кінця 2030-х років щонайменше. До того часу має бути випущено тисячі нових ракет Block V, які поступово замінять старіші версії.

Загалом, майже 50 років після прийняття на озброєння Tomahawk залишається однією з найбільш ефективних систем далекобійного високоточного ураження. Чому?

Бо вона постійно модернізується. Постійно! Кожне покоління вбирає новітні технології — від GPS до штучного інтелекту. Це не статична система, а жива платформа, що розвивається.

Бо вона універсальна. Можна запускати з десятків типів кораблів та підводних човнів, а тепер і з наземних установок. От ця гнучкість дає командирам безліч варіантів застосування.

Бо вона доведена. Понад 2500 бойових застосувань — от це величезний досвід, який неможливо отримати лише на випробуваннях. Кожен конфлікт дає нові дані для покращення системи.

Для військових, які вивчають можливості сучасної зброї — от Tomahawk це еталон того, як має виглядати ракета далекобійного ураження. Не найшвидша, не найдешевша, але надійна, точна, гнучка у застосуванні.

І от хоч з’являються нові системи — гіперзвукові, ракети зі штучним інтелектом — Tomahawk ще довго залишатиметься у арсеналі як перевірена та ефективна зброя для вирішення широкого спектру бойових завдань.