Львів Площа Ринок: що подивитись

Стоїш посеред Площі Ринок і розумієш — от тут б’ється серце Львова. Навколо кам’яниці, що пам’ятають Середньовіччя, під ногами бруківка, відполірована мільйонами кроків, а у повітрі — аромат кави з десятків кав’ярень. І от це не музей, а живе місце, де історія переплітається з сучасністю щосекунди. Розповідаю все, що треба знати про головну площу міста Лева.

Площа Ринок: місце, куди повертаєшся знову і знову

Знаєте, є місця, які можна відвідати раз і поставити галочку. А є такі, куди тягне повертатися знову. Площа Ринок у Львові — саме з другої категорії. Я була там вже разів десять (може більше, не рахувала), і щоразу знаходжу щось нове — то деталь на фасаді будинку, то затишну кав’ярню у підвалі, то просто інший ракурс для фото.

От стоїш посеред площі, повільно обертаєшся на 360 градусів — і бачиш чотири сторони, 44 кам’яниці навколо (власне, хтось каже 45, але офіційно 44), Ратушу у центрі. І от кожна з цих будівель має свою історію, свою легенду, своє обличчя.

Львівська Площа Ринок — місце, де оживає історія

Тож трохи історії, бо без неї не зрозумієш чому це місце таке особливе. Площа з’явилася у XIV столітті, коли король Казимир III Великий надав Львову Магдебурзьке право. От тоді й почали будувати навколо площі кам’яниці для заможних міщан, купців, ремісників.

Спочатку будинки були дерев’яні. Але після кількох великих пожеж (а вони траплялися регулярно у середньовічних містах) почали будувати з каменю та цегли. І от більшість будівель, які бачиш зараз, датуються XVI-XVII століттями, хоча фундаменти старші.

Площа завжди була серцем міста. Тут торгували, укладали угоди, збиралися на віче, святкували та бунтували. Ратуша у центрі — от вона символізувала міську владу. Власне, якщо місто мало Ратушу, значить воно було вільним королівським містом зі своїм самоврядуванням (а це важливо!).

І от дивина — площа пережила війни, пожежі, зміни влад (Польща, Австро-Угорщина, знову Польща, СРСР, Україна), але залишилася майже незмінною. Конфігурація та більшість будівель — ті самі, що й століття тому.

Що обов’язково побачити на Площі Ринок

Ратуша — домінанта площі

Вона стоїть у центрі, 65 метрів у висоту, і її видно звідусіль. Нинішня Ратуша — четверта по рахунку (попередні згоріли чи зруйнувалися). Побудована у 1830-х роках у стилі класицизму.

Фішка Ратуші — вежа, на яку можна піднятися. Про це окремо трохи далі розповім, бо от це must do для кожного, хто у Львові вперше.

Чорна кам’яниця (№ 4)

Ця будівля з чорного каменю (звідси й назва) — одна з найстаріших на площі. Датується XVI століттям. Зараз там Історичний музей. Якщо маєш час — зайди всередину, там цікава експозиція про історію міста.

А ще у дворі Чорної кам’яниці є невеличка скульптура “Щур-подорожній” — от його треба погладити по носі “на щастя” (так кажуть місцеві). Я пробувала — працює чи ні, не знаю, але традицію шкода порушувати.

Будинок Корнякта (№ 6)

Або інша назва — Королівський. Найрозкішніша ренесансна кам’яниця на площі. Будувалася для багатого грецького купця Костянтина Корнякта у XVI столітті. Зараз там також частина музею, і от внутрішній дворик з аркадами — просто казка.

Палац Бандінеллі (№ 2)

Ще одна перлина. Пізньоренесансна будівля з багато декорованим фасадом. Там зараз теж музей, і от варто зайти хоча б подивитися інтер’єри — вони зберегли дух тієї епохи.

Аптека-музей (№ 2, інша будівля)

“Під чорним орлом” — найстаріша діюча аптека у Львові (працює з XVIII століття). Зараз там музей аптечної справи. Колби, порошки, старовинні рецепти — от для тих, хто любить такі місця, це справжня знахідка.

І ще одне. Не намагайся обійти всі 44 будинки за один день. Краще оберися на лавці (їх там чимало), спостерігай за людьми, за атмосферою. От саме так відчуєш дух місця, а не просто відгалочиш список визначних пам’яток.

Підйом на вежу Ратуші: найкраща панорама Львова

Тож про Ратушу окремо, бо от це справді must do. Must do! Підйом на вежу коштує небагато (десь 80-100 гривень, ціни можуть змінюватися), але враження — безцінні.

Сходів там багато. Десь 400 (або більше, не рахувала, просто йшла і йшла). І от якщо не звик до фізичних навантажень — буде важкувато. Але воно того варте.

Нагору ведуть вузькі кам’яні сходи. Місцями темно, місцями освітлено. На деяких поворотах — невеличкі вікна, де можна зупинитися, відпочити, глянути вниз на площу.

І от коли виходиш нагору, на оглядовий майданчик — захоплює подих. Панорама на 360 градусів: площа внизу виглядає як макет, дахи старого міста розстилаються у всі боки, вдалині видно храми, Високий Замок, сучасні райони.

От я підіймалася на Ратушу тричі — вранці, вдень і ввечері. І щоразу було по-різному. Вранці — свіже повітря, мало туристів, м’яке світло. Вдень — яскраво, видно найдалі, але багато людей. Ввечері — от це магія, коли місто починає світитися вогнями, а небо темніє.

Фотографуй звідти скільки душі завгодно, але пам’ятай — жодна камера не передасть того відчуття, яке є у реальності. Просто стій і дивися.

До речі, на вежі Ратуші є дзвони, і коли вони б’ють — от стоїш прямо біля них — звук оглушливий, але від цього ще більше відчуваєш, що ти у серці живого міста.

Старі будинки, що зберегли дух Середньовіччя

Тож кожна кам’яниця на площі — от вона має свою історію. Свою! Деякі були житловими будинками заможних родин, деякі — торговими, деякі — майстернями ремісників.

От візьмемо будинок “Під левом” — там колись жили шляхтичі, а у підвалах були склади з товарами зі сходу. Або кам’яницю “Під оленем” — от там була гільдія м’ясників. Назви будинків часто пов’язані з рельєфами чи скульптурами на фасадах — левами, орлами, оленями.

Фасади будинків — от це окреме мистецтво. Кожен декорований по-своєму: вікна з ліпниною, балкони з кованими ґратами, ніші зі скульптурами святих. Якщо є час — просто ходи навколо площі і дивися вгору. Вгору! Бо більшість туристів ходять, дивлячись прямо чи у телефони, а от найцікавіше — зверху, на рівні другого-третього поверхів.

І от цікава деталь (хто б міг подумати) — багато будинків мають внутрішні дворики-патіо. Вони приховані від очей, але якщо прохід відкритий — зайди. Там інша атмосфера, тиша, часто є невеличкі кав’ярні чи галереї.

Де зробити найкрутіше фото на Площі Ринок

Тож для інстаграму чи просто на пам’ять — от де кращі ракурси?

Центр площі, Ратуша у кадрі — класика. Стаєш спиною до будинку Корнякта, у кадрі Ратуша та протилежна сторона площі.

З балкону кав’ярні — деякі заклади (от про них нижче) мають балкони чи терас на другому поверсі з видом на площу. Замов каву, сядь біля вікна — і от тобі готова атмосферна фотосесія.

Вранці, коли мало людей — от якщо прийдеш о 7-8 ранку, площа майже пуста. Можна зробити кадри без натовпу туристів. Світло м’яке, атмосфера спокійна.

Увечері з підсвічуванням — коли вмикається архітектурне освітлення, площа перетворюється на казку. Жовте світло на кам’яниць, Ратуша світиться — от це романтика.

Під час подій — на площі регулярно проходять ярмарки, фестивалі, концерти. От тоді атмосфера особлива, і фото виходять живими, з емоціями.

А ще є фішка — від у Львові повно вуличних музикантів. Якось бачила саксофоніста біля фонтану (от був невеличкий фонтан на площі, потім його прибрали, але музиканти залишилися). Сфотографувалася з ним — вийшло дуже атмосферно.

Атмосферні кав’ярні та ресторани старого Львова: конкретний перелік

Тож про їжу та каву, бо от Львів — це кавова столиця України (так кажуть місцеві, і вони праві). На площі та навколо — десятки закладів. Десятки! Перелічу ті, що сама перевірила і можу рекомендувати.

“Віденська кав’ярня” — от прямо на площі, один з найстаріших закладів. Інтер’єр у стилі Австро-Угорщини, офіціанти у фраках, класична львівська кава. Ціни трохи вищі за середні, але атмосфера того варта.

“Під синьою пляшкою” — невеличка кав’ярня-музей з колекцією пляшок. Затишно, камерно, кава чудова. От там завжди людно, можливо доведеться почекати столик.

“Криївка” — легендарний заклад, стилізований під бункер УПА. От тут не просто ресторан, а шоу: вхід через телефонну будку, пароль “Слава Україні!”, всередині — музей, автентичні страви. Туристично? Так. Але хоч раз треба. Треба!

“Львівська майстерня шоколаду” — якщо любиш солодке, от це твоє місце. Гаряча шоколадка, тістечка, цукерки власного виробництва. Кілька локацій у місті, одна — прямо біля площі.

“Гасова лямпа” — ресторан з єврейською кухнею та атмосферою передвоєнного єврейського кварталу. Дуже атмосферно, дуже смачно, дуже особливо.

Таблиця цін та особливостей закладів

І ще одне. Не бійся заходити у випадкові маленькі кав’ярні без назв чи реклами. Часто саме там найсмачніша кава та найдобріші ціни. Місцеві знають такі місця, і от якщо побачиш львів’ян (а їх легко відрізнити від туристів — вони ходять швидше і не фотографують кожен камінь) — іди за ними.

Таємниці Площі Ринок, про які не знають туристи

Тож а тепер про те, чого немає у путівниках.

Підземелля — під площею є система підземних ходів, які з’єднували кам’яниці. Раніше там були склади, пивниці, у деяких легендах — скарби. Зараз більшість підземель закрита для відвідування, але іноді організовують екскурсії.

Каналізаційні люки з гербами — от подивися під ноги. На багатьох чавунних люках викарбувані герби Львова чи написи австрійською мовою. Це справжні артефакти XIX століття, які досі функціонують.

Кутові каплички — на деяких будинках, у нішах на рівні першого-другого поверху, є невеличкі релігійні скульптури чи ікони. Це традиція йде ще зі Середньовіччя — власники будинків встановлювали такі каплички для захисту.

Нумерація будинків — от вона не за порядком, як звично, а по колу. Починається з будинку № 1 (біля Ратуші з боку вулиці Руської) і йде за годинниковою стрілкою. І от коли шукаєш конкретну адресу — це може збивати з пантелику.

Світлофори на площі — їх немає! От увесь транспорт об’їжджає площу периметром, світлофорів немає, є тільки знаки. І от це створює той самий середньовічний колорит — не ламається сучасними елементами.

Якось зустріла місцевого історика (він проводив екскурсію для невеликої групи), і він розказував — під час Другої світової площа дивом вціліла, хоча місто бомбили. Багато хто каже, що це диво, інші — що просто пощастило. Але факт — площа збереглася майже без руйнувань.

Найромантичніші місця на площі: конкретний перелік

Тож якщо приїхав із коханою людиною — от де створити романтичну атмосферу?

Лавка біля фонтану Нептуна — хоча фонтану вже немає (його демонтували), лавки залишилися. Отвечорі, коли туристів менше, можна сісти і просто дивитися на освітлену Ратушу.

Балкон у кав’ярні “Під синьою пляшкою” — якщо вдасться зайняти столик на балконі, от це вид на площу, приватність, романтика гарантована.

Арка у дворі Корнякта — от там інколи грають музиканти (струнний квартет чи скрипаль). Архітектура, музика, затишок — що ще треба?

Вечірня прогулянка після дощу — от коли бруківка мокра, відбиває світло ліхтарів, площа стає ще більш казковою. Казковою! Якщо потрапиш після дощу — не поспішай ховатися, пройдися площею.

Ресторан “Маска” — столик біля вікна — вид на площу, венеціанські маски, свічки, класична музика. От це вечеря, яку запам’ятаєш.

Площа Ринок увечері: чому варто залишитись до заходу сонця

Тож багато туристів приходять на площу вдень, фотографують, йдуть далі. І от вони втрачають найкрасивіше — вечір. Вечір!

Коли сонце сідає (літом це десь о 20-21, взимку раніше), площа змінюється. Вмикається підсвічування фасадів — м’яке жовте світло, яке підкреслює архітектуру, створює тіні та обсяги. Ратуша світиться як маяк.

Людей стає менше — туристичні групи розходяться по готелям, залишаються місцеві та ті, хто знає що вечір — найкращий час для площі. З’являються вуличні музиканти (от вони працюють саме увечері, коли публіка більш розслаблена і щедра на чайові).

Кав’ярні виставляють столики на вулицю (якщо погода дозволяє), запалюють свічки. Сидиш з келихом вина чи чашкою кави, дивишся на площу, і от час ніби зупиняється. Зупиняється!

А взимку, коли на площі новорічна ялинка (зазвичай у грудні-січні) — от це окрема казка. Гірлянди, ярмарок, глінтвейн, запах смажених каштанів. Холодно? Так. Але атмосфера компенсує все.

Якось залишилася на площі до півночі (це було влітку, коли безпечно). І от о дванадцятій, коли майже всі розійшлися, площа відкривається по-новому. Тиша, відлуння кроків по бруківці, спокій. Це як побачити знайоме місце з нового боку.

Прогулянка, яку запам’ятаєш назавжди

Загалом, Площа Ринок у Львові — от вона не про галочку у списку “must see”. Вона про досвід, про атмосферу, про те відчуття, коли час ніби розмивається і ти не знаєш у якому столітті перебуваєш.

Можна прийти сюди на годину, зробити кілька фото і піти. А можна прийти вранці, просидіти до вечора — пити каву, спостерігати за людьми, переходити з однієї кав’ярні в іншу, підійматися на Ратушу, блукати вуличками навколо. І от цей другий варіант дасть справжнє розуміння що таке Львів.

Бо місто — от воно не про пам’ятки в путівнику. Воно про ритм, про запахи, про те як падає світло на стіни старих будинків. Про розмови з місцевими, які розкажуть більше ніж будь-який гід. Про випадкові відкриття — от там вуличка, про яку не читав, а вона виводить до чудового оглядового майданчика.

Тож приїжджай у Львів не галочки ставити, а просто бути. Бути! Сядь на лавку на Площі Ринок, закрий очі, послухай звуки міста — кроки по бруківці, балакання різними мовами, музику десь вдалині, дзвони з храмів. От це і є справжня подорож. Подорож!

І от коли повернешся додому, згадуватимеш не скільки музеїв відвідав чи скільки фото зробив. Згадуватимеш відчуття — от те, коли стояв на вежі Ратуші і вітер трішки штовхав, а під ногами розстилалося місто. Чи коли сидів у кав’ярні і просто дивився у вікно на площу, п’ючи найсмачнішу каву у житті. Чи коли блукав вуличками і раптом вийшов на площу з іншого боку — і от вона знову вразила красою.

Львів чекає. Площа Ринок чекає. Приїжджай.