Коли говорять про літературний Львів — от одразу згадуються кав’ярні з вікових традиціями, вулиці Старого міста та особлива атмосфера, яка надихає творити. Львівські письменники XXI століття продовжують традиції, закладені попередніми поколіннями, але роблять це по-новому — сміливіше, експериментальніше, іноді провокативніше. Розповідаємо про тих, хто формує сучасну літературу міста.
Знаєте, є міста, які самі стають героями книжок. Львів — саме таке місце. Тут на кожному розі — історія, легенда, архітектурний шедевр. І от ця концентрація культури, багатошарової історії, мовного розмаїття — вона створює особливе середовище для письменників.
Якось іду площею Ринок (от там, де завжди туристів повно, біля ратуші), і думаю — скільки ж тут письменників сиділо за столиками кав’ярень, працювало над текстами, обговорювало свої твори з колегами? Десятки. Сотні! Від Івана Франка до сучасних авторів — от Львів завжди був магнітом для літераторів.
У 21 столітті ця традиція не зникла. Навпаки — Львів став ще більш літературним містом, певною мірою. Фестивалі (“Форум видавців”, “ЛітАкцент”), видавництва (“Видавництво Старого Лева”, “Піраміда”), книгарні (“Є”, “Буквоїд”), літературні кав’ярні — от вся ця інфраструктура підтримує і розвиває літературне життя.
Львівські письменники 21 століття: нове покоління літераторів
Тож хто вони — автори, які пишуть у Львові тут і зараз? Почнемо з найвідоміших імен, а потім перейдемо до молодших, які тільки набирають обертів.
Юрій Андрухович — от це ім’я знає кожен, хто хоч трохи цікавиться українською літературою. Народився у Станіславі (тепер Івано-Франківськ), але тісно пов’язаний з Львовом — тут живе, тут пише, тут проводить літературні зустрічі. Власне, саме його часто називають лідером “станіславського феномену” — покоління постмодерністів, які змінили українську літературу 90-х і 2000-х.
У 21 столітті Андрухович написав кілька знакових романів — “Таємниця”, “Коханці Юстиції”, “Радіо Ніч”. Його проза — от вона складна, багатошарова, повна алюзій та інтелектуальних ігор. Не для всіх, скажімо так, але ті, хто “увійшов” у його тексти — залишаються прихильниками назавжди.
Тарас Прохасько — ще одне велике ім’я. Архітектор за освітою, письменник за покликанням. Його тексти — от вони особливі, мінімалістичні, філософські. “Непрості” читає швидко і легко, але потім думаєш над прочитаним днями.
Прохасько пише про буденне, але так, що воно стає дивовижним. Про Львів, про подорожі, про взаємини, про те, як людина існує у просторі міста. І от у його текстах Львів завжди присутній — не як декорація, а як живий організм.
Софія Андрухович — донька Юрія Андруховича, але давно вже не просто “донька відомого письменника”, а самостійний автор з власним голосом. Власним! Її романи “Фелікс Австрія”, “Амадока” стали бестселерами і отримали численні літературні премії.
Андрухович пише жіночі історії — складні, багатопланові, де героїні борються з обставинами, з минулим, із собою. І от її Львів — це місто контрастів, де історичне переплітається з сучасним, де красиве співіснує з жорстоким.
Сучасна література Львова: імена, які варто запам’ятати
А от тепер про тих, хто може бути менш відомий широкому загалу, але чиї імена все частіше лунають у літературних колах.
Остап Сливинський — поет, перекладач, есеїст. Якщо ви не читали його поезії — от почніть прямо зараз. Його вірші — сучасні, живі, без зайвої пафосності. Він пише про війну, про кохання, про місто, про повсякденне — і все це звучить актуально і чесно.
Сливинський часто проводить літературні читання у львівських кав’ярнях та книгарнях. Одного разу потрапила на таке читання у “Є” на Личаківській — отвся зала забита, люди стоять, слухають поезію, і от відчуваєш — література жива, вона важлива для людей.
Галина Петросаняк — прозаїк, авторка романів та оповідань. Її тексти часто про жінок, про складні життєві ситуації, про пошук себе. Пише чесно, без прикрашання реальності. Інколи — болісно чесно.
Наталка Сняданко — ще одна яскрава авторка львівського літературного середовища. Пише романи, оповідання, есеї. Її тексти — про сучасну жінку, про свободу вибору, про те, як бути собою у світі, де від тебе чекають певної поведінки.
Василь Махно — поет і прозаїк, який народився на Тернопільщині, але тісно пов’язаний з Львовом. Хоча… от тут цікавий момент — він багато років живе у США, але пише українською і про Україну. І Львів у його текстах — місто пам’яті, місто, до якого повертаєшся думками.
До речі, багато сучасних львівських письменників живуть за кордоном (хтось через еміграцію, хтось через роботу), але продовжують писати про Україну, про Львів. От така особливість сучасної літератури — вона не прив’язана до географії так жорстко, як раніше.
Молоді автори Львова, що формують українську літературу
Тож старше покоління — це добре, але що з молодими? Хто з тих, кому зараз 25-35 років, хто тільки входить у літературу?
Тут складніше назвати конкретні імена, бо молоді автори часто ще не мають великих тиражів, масового визнання. Але от вони публікуються у літературних журналах (“Четвер”, “ЛітАкцент”), беруть участь у літературних резиденціях, виграють конкурси молодих письменників.
Багато хто каже, що саме молоде покоління принесе найбільші зміни у літературу — бо вони виросли вже у незалежній Україні, у цифрову епоху, з іншими культурними орієнтирами. Вони читали не тільки українську класику, а й сучасну світову літературу, вони не бояться експериментувати з формою та змістом.
У Львові діють літературні студії, майстерні, де молоді автори вчаться письменницькому ремеслу. “ЛітМайстерня” при “Форумі видавців” — от один з таких проєктів, де професійні письменники навчають початківців.
І ще одне. Соцмережі змінили все. Зараз молодий автор може публікувати свої тексти у фейсбуці чи інстаграмі, набирати аудиторію, отримувати зворотній зв’язок — і все це без видавництв та редакторів. Демократизація літератури — от це справді відбувається.
Жіночі голоси сучасного Львова в літературі
От окрема тема — жіноча література. Якщо раніше письменниць було значно менше, ніж письменників, то у 21 столітті ситуація змінюється. Все більше жінок пишуть, публікуються, отримують премії.
Софія Андрухович, Галина Петросаняк, Наталка Сняданко — вже згадували. Але є ще багато інших авторок, які пишуть цікаву, важливу прозу та поезію.
Христина Мохнюк — поетеса, чиї вірші лунали на численних літературних фестивалях. Пише про особисте, але так, що воно стає універсальним.
Світлана Поваляєва — поетеса, перекладачка, яка також тісно пов’язана з львівським літературним середовищем.
Жінки пишуть інакше. Не гірше чи краще — просто по-іншому. Інші теми, інша оптика, інша чутливість. І от ця різноманітність робить сучасну літературу багатшою.
Часто жіночі тексти — про тіло, про материнство, про насильство, про те, про що раніше мовчали. От зараз ці теми виходять на поверхню, і це важливо для розвитку літератури та суспільства загалом.
Найкращі книжки львівських письменників 21 століття
Тож що читати, якщо хочеш познайомитися з сучасною львівською літературою? Ось кілька рекомендацій:
“Рекреації” Юрія Андруховича — роман-колаж про Станіславський (Івано-Франківський) карнавал, але по суті — про пострадянський простір, про свободу, про пошук себе. Складний, але геніальний.
“Фелікс Австрія” Софії Андрухович — історичний роман про долю жінки на тлі зміни епох. Галичина кінця 19 — початку 20 століття оживає на сторінках книги.
“Непрості” Тараса Прохаська — от якщо хочете зрозуміти філософію Прохаська, почніть з цього. Короткі тексти-роздуми про все і ні про що одночасно.
Поезії Остапа Сливинського — будь-яка збірка, всі хороші. “Місто з усіх боків оточене нами” — от особливо рекомендую.
“Колекція пристрастей” Наталки Сняданко — про жіноче, про свободу, про право бути собою.
Звісно, це далеко не повний список — просто те, з чого можна почати.
Теми та жанри, які обирають сучасні львівські письменники
Тож про що пишуть автори у 21 столітті? Які теми їх хвилюють?
Історична пам’ять — от це наскрізна тема для багатьох. Радянське минуле, Голодомор, репресії, друга світова війна — все це продовжує турбувати письменників. Бо минуле не минає, воно живе у нас, формує нас.
Війна — після 2014 року, а особливо після 2022-го, війна стала темою номер один у української літературі. Львівські письменники також пишуть про війну — хтось безпосередньо (репортажі, щоденники), хтось метафорично (поезія, проза).
Ідентичність — хто я? Українець, європеєць, громадянин світу? Як поєднати різні ідентичності, не втрачаючи себе? От ці питання хвилюють багатьох авторів.
Місто — Львів як простір, як герой, як символ. Місто змінюється, і письменники фіксують ці зміни. Іноді — з ностальгією за “справжнім” Львовом, іноді — з радістю від оновлення.
Особисте — кохання, стосунки, сім’я, дружба. Вічні теми, які кожне покоління переосмислює по-своєму.
Жанрово — найпопулярніша проза (романи, оповідання) та поезія. Драматургія менш розвинена, хоча є цікаві автори і тут. Есеїстика набирає популярності — коротка форма, де можна висловити думку швидко і влучно.
Де познайомитися з творчістю письменників Львівщини
Тож де шукати книжки львівських авторів? Де зустріти їх наживо?
Книгарні:
- “Є” на Личаківській — от тут велика колекція української літератури, регулярні літературні зустрічі
- “Буквоїд” біля Оперного театру — теж чудовий вибір плюс атмосфера
- Книгарні “Форуму видавців” на проспекті Свободи — український видавничий бренд номер один
Літературні кафе:
- “Вірменка” — кав’ярня на однойменній вулиці, де часто проходять літературні вечори
- Різні кав’ярні у центрі, які час від часу влаштовують читання
Фестивалі:
- “Форум видавців” (вересень) — найбільший книжковий ярмарок України, сюди приїжджають автори з усієї країни
- “ЛітАкцент” — літературний фестиваль з читаннями, дискусіями, майстер-класами
Онлайн:
- Сторінки письменників у соцмережах — багато авторів активно ведуть фейсбук, інстаграм
- Літературні журнали онлайн — “Четвер”, “ЛітАкцент”, “Українська правда. Життя”
- YouTube-канали з записами літературних подій
І ще — бібліотеки. Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника — от там величезна колекція української літератури, можна знайти рідкісні видання.
Львів як натхнення: місто у творчості сучасних авторів
Тож чому саме Львів? Що у цьому місті такого, що воно народжує письменників?
Атмосфера. От ця суміш історії та сучасності, архітектури та людей, традицій та експериментів. Львів — місто контрастів, і от ці контрасти надихають.
Кав’ярні — от окрема тема. Львівська кав’ярняна культура — це не просто про каву. Це про простір для спілкування, для роботи, для роздумів. Багато письменників пишуть саме у кав’ярнях — десь на площі Ринок, чи на Вірменській, чи на Личаківській.
Історія — от вона тут на кожному кроці. Австро-Угорщина, Польща, СРСР, незалежна Україна — всі ці епохи залишили свій слід. І письменники працюють з цими шарами, розкопують їх, переосмислюють.
Мова — Львів завжди був україномовним містом (принаймні у 20-21 столітті). От тут можна говорити українською без зашкварів, без “суржику”, природно і красиво. Для письменника мовне середовище критично важливе.
Спільнота — літературне середовище Львова досить щільне. Письменники знають одне одного, зустрічаються, обговорюють тексти, підтримують. От ця спільнота дає енергію для творчості.
Висновок
Загалом, львівські письменники 21 століття — от вони різні, з різними голосами, різними темами, різними підходами. Але об’єднує їх прив’язаність до міста, до його атмосфери, до його духу.
Від визнаних майстрів типу Андруховича та Прохаська до молодих авторів, які тільки починають — усі вони формують сучасний літературний ландшафт Львова та України загалом.
Якщо хочете познайомитися з цією літературою — от почніть з будь-якого автора, згаданого у статті. Читайте, шукайте своїх письменників, ходіть на літературні події. Бо література — вона не у підручниках та енциклопедіях. Вона жива, вона відбувається тут і зараз.
А Львів продовжує бути магнітом для тих, хто пише. Продовжує надихати, провокувати, дратувати, закохувати у себе. І от поки є це місто — будуть і письменники, які розповідатимуть його історії.
