Ігор Сухомлин: людина, яка змінила наше розуміння ресторанного бізнесу. Життєвий шлях ресторатора – від початку кар’єри до створення культових закладів “Балувана Галя” та “Чашка”. Спогади про людину, яка змінила українську гастрономію.
Знаєте, є підприємці, які просто відкривають заклади. А є ті, хто створює феномени. Феномени! Ігор Сухомлин належав саме до другої категорії — його проєкти ставали не просто місцями, де можна поїсти, а частиною культурного коду міста.
От сидиш у “Балуваній Галі”, їси вареники з вишнями, і не думаєш про те, що за цим стоїть чиясь візія, чиєсь бачення того, як має виглядати сучасна українська кухня. А воно там є — у кожній деталі, у меню, в інтер’єрі, в атмосфері.
Початок шляху: від ідеї до першого закладу
Власне, деталі раннього життя Ігоря Сухомліна не дуже широко висвітлені у публічному просторі — от так буває з людьми, які більше робили, ніж говорили про себе. Але відомо, що він прийшов у ресторанний бізнес не випадково, а з чітким розумінням, чого хоче досягти.
Кінець 2000-х — початок 2010-х був часом, коли український ресторанний ринок тільки-но починав розвиватися після всіх економічних потрясінь. І от Сухомлин побачив нішу — українська домашня їжа, подана у сучасному форматі. Не бабусина кухня з клейончатими скатертинами, а стильно, швидко, смачно.
“Балувана Галя” — от цей бренд з’явився як відповідь на запит. На запит! Людям хотілося їсти вареники, борщ, деруни — але у комфортному середовищі, за розумну ціну, без довгого очікування. І от Сухомлин це зробив.
Перший заклад (якщо не помиляюся, це було у Києві років так 10-12 тому) став популярним майже миттєво. Черги, захоплені відгуки, сарафанне радіо — все працювало. А далі почалася експансія. Експансія!
Розквіт: мережа “Балувана Галя” та кав’ярні “Чашка”
Тож що зробило його проєкти успішними? Чому саме “Балувана Галя” стала мережею, а не залишилася одним закладом?
По-перше — якість. Не можна обдурити людей довго, якщо їжа погана. От вареники у “Балуваній Галі” завжди були смачними, начинки справжніми, а не підробками. Це важливо. Важливо!
По-друге — доступність. Ціни були такими, що студент міг собі дозволити пообідати. Не розкішно, але ситно та смачно. От ця демократичність зробила заклад народним.
По-третє — атмосфера. Інтер’єри з українськими мотивами, але не надто нав’язливими. Музика. Привітний персонал. Все було продумано до дрібниць.
А “Чашка”? От це вже інша історія. Кав’ярня, яка стала улюбленим місцем фрілансерів, студентів, всіх, хто хотів попрацювати за ноутбуком з чашкою хорошої кави. Якось сиділа там на Подолі (от біля метро, там одна з локацій була) — і бачила, як люди годинами працюють, замовляють каву за кавою, і ніхто їх не виганяє. От це підхід, знаєте?
Бізнес-філософія: що робило Сухомліна особливим
Багато хто в ресторанній індустрії каже, що Ігор Сухомлин був візіонером. Він бачив тренди раніше за інших, розумів, чого хочуть люди, навіть якщо вони самі цього ще не усвідомлювали.
От візьмемо тренд на локальність, на українське. Зараз це модно — підтримувати своє, їсти українське. А років 10-12 тому? От тоді всі хотіли “європейського”, “італійського”, чогось закордонного. А Сухомлин сказав — ні, у нас є своя чудова кухня, треба просто правильно її подати. І виявився правим. Правим!
Його заклади стали не просто бізнесом, а певною мірою, культурним явищем. Люди приводили туди іноземців — показати, що таке справжня українська їжа. От “Балувана Галя” стала візитівкою Києва для багатьох туристів.
До речі, багато хто з рестораторів потім копіював цю модель — український фастфуд. Але от першим був саме він. Першим!
Особисте життя: Ігор Сухомлин та його родина
Про особисте життя Ігоря Сухомліна відомо небагато — він не був публічною персоною у класичному розумінні. Не давав інтерв’ю кожного тижня, не мелькав в інстаграмах. Робив свою справу тихо, скажімо так.
Відомо, що у нього була сім’я, близькі люди, які підтримували його у всіх починаннях. Дружина Ігоря Сухомліна залишалася поза увагою медіа — і це було їхнім свідомим вибором, певно. Не всі хочуть публічності, навіть якщо їхній бізнес на слуху.
Колеги та партнери згадували його як людину відповідальну, порядну, таку, що тримає слово. От ці якості — вони дорогого коштують у бізнесі, де багато хто обіцяє золоті гори, а потім зникає.
Останні роки та спадщина
Останнім часом життя у ресторанному бізнесі стало складнішим — пандемія, війна, економічні виклики. Багато закладів закрилися, багато рестораторів збанкрутували. Але мережа “Балувана Галя” продовжувала працювати, адаптуючись до нових реалій.
Хоча… от про хворобу ресторатора інформації обмаль. Родина не афішувала деталі, і це їхнє право. Право! Не всі медичні подробиці мають бути публічними. Відомо лише, що Ігор Сухомлин пішов з життя у 2025 році, залишивши після себе значну спадщину у вигляді діючих закладів та прикладу того, як треба будувати бізнес.
Його внесок у розвиток української ресторанної індустрії важко переоцінити. Він показав, що українська кухня може бути сучасною, популярною, комерційно успішною. Він створив робочі місця для сотень людей. Він дав мільйонам українців можливість насолоджуватися смачною їжею за доступною ціною.
І ще одне. Коли зараз молоді підприємці відкривають свої заклади з українською кухнею — от багато хто з них, свідомо чи несвідомо, йде шляхом, який проклав Ігор Сухомлин. Він довів, що це можливо. Що це працює.
Що залишається після: пам’ять та продовження справи
Тож що буде з “Балуваною Галею” та “Чашкою” тепер? Це питання, яке хвилює багатьох відвідувачів. Відвідувачів! Бо от ці заклади стали частиною життя — от ти знаєш, що завжди можеш зайти, з’їсти улюблені вареники, випити каву.
За неофіційною інформацією, бізнес продовжує працювати — є команда, є налагоджені процеси, є концепція. Але звісно, без засновника все буде трохи інакше. Енергія, візія, той самий підхід — от це складно передати.
Багато постійних клієнтів у соцмережах писали спогади — як відкривали для себе “Балувану Галю”, як святкували там дні народження, як це був їхній улюблений заклад для швидких обідів чи вечерь. От ці спогади — вони і є найкращою пам’яттю.
Ігор Сухомлин довів, що можна бути успішним рестоаратором, не копіюючи закордонні концепції, а створюючи своє, українське, але на високому рівні. Він залишив після себе не просто заклади, а приклад того, як любов до своєї справи та повага до клієнтів можуть створити щось справді цінне.
Світла йому пам’ять. І нехай його заклади продовжують радувати людей ще довгі роки.
