Як журналіст, який роками висвітлює закулісся великого спорту, я стверджую: те, що сталося в лютому 2026 року на треку в Кортіні-д’Ампеццо, — це не помилка арбітрів, а ретельно спланована спецоперація. Дискваліфікація Гераскевича перед самим стартом олімпійського турніру скелетоністів стала шоком для українського суспільства, але була цілком логічною для тих, хто знає силу російських грошей у МОК. Владислав, який зробив свій шолом трибуною для пам’яті загиблих українських колег, став занадто незручною фігурою для функціонерів, що мріють про повернення «нейтральних» атлетів з РФ.
Читайте також: Решетнік проговорився: Україна вже має нового «Холостяка»!
Шолом пам’яті проти олімпійської бюрократії
Власне, формальним приводом для відсторонення став дизайн шолома Владислава, де були зображені обличчя українських спортсменів, чиє життя забрала війна. Міжнародний олімпійський комітет миттєво охрестив це «політичною пропагандою». (А це важливо), адже саме російські медіа-ресурси та «ручні» чиновники з міжнародної федерації IBSF почали атаку на українця задовго до офіційного рішення.
Хто б міг подумати, що у 2026 році вшанування пам’яті вбитих атлетів буде прирівняне до злочину? Проте дискваліфікація Гераскевича була вигідна насамперед замовникам із Москви, які прагнули показово покарати головного амбасадора українського спортивного опору.
Позиція атлета: правда дорожча за медалі
Владислав Гераскевич не став грати в мовчанку. Його реакція на рішення Спортивного арбітражного суду (CAS), який залишив дискваліфікацію в силі, була прямою та безжальною до системи.
«Я ніколи не хотів скандалу з МОК і я його не створював. МОК створив це своєю інтерпретацією правил, яку багато хто вважає дискримінаційною. Диктатура вбиває олімпійський рух», — заявив Владислав Гераскевич після того, як його остаточно усунули від заїздів.
Російський слід у «справі Гераскевича»
Загалом, механізм цього «замовлення» був класичним: масовані скарги від проросійських федерацій, тиск на спонсорів та використання статті 50 Олімпійської хартії про заборону політики. Росіяни, які роками вливали кошти в розвиток зимових видів спорту через підставні фонди, нарешті отримали свій «дивіденд» — дискваліфікація Гераскевича прибрала з радарів людину, яка не давала світовій спільноті забути про ціну агресії.
Хоча ні, краще сказати, що цим рішенням функціонери лише підсвітили власну залежність. Владислав поїхав з Італії без медалі, але з беззаперечною моральною перемогою.
Замість підсумку:
Погляд у майбутнє олімпійського руху тепер здається ще похмурішим. Якщо пам’ять про героїв вважається «брудною політикою», то сама ідея олімпізму потребує повної перезагрузки. Дискваліфікація Гераскевича — це не просто бан для одного скелетоніста, це вирок системі, яка дозволяє агресору керувати суддівськими протоколами. Україна свого героя не забуде, а імена замовників цієї ганьби назавжди залишаться чорною плямою на історії Олімпіади-2026.
