50 найвпливовіших львів’ян: хто формує місто сьогодні
Знаєте, років зо десять тому, коли я вперше всерйоз зацікавився історією Львова — не тією парадною з підручників, а живою, сучасною — то думав, що вплив у місті вимірюється посадами та грошима. Мер, депутати, великі бізнесмени. От і все.
🟩 Бізнес та інвестиції
- Ярослав Рущишин — співзасновник “Текстиль-Транс”, меценат
- Владислав Ряшин — власник Star Media
- Андрій Худо — співвласник холдингу !FEST
- Юрій Назарук — співвласник !FEST
- Михайло Палій — засновник “Електрон”, промислове виробництво
- Петро Писарчук — бізнесмен, “Шувар”
- Григорій Козловський — підприємець, готельний і ресторанний бізнес
- Володимир Гіщинський — інвестор, нерухомість
- Михайло Бартків — девелопер, керівник забудовних компаній
- Олег Мацех — підприємець, громадський діяч (“Я не байдужий”)
🟦 Політика, управління, урбаністика
- Андрій Садовий — мер Львова
- Марк Зальцберг — міський архітектор (колишній), вплив на забудову
- Антон Коломєйцев — головний архітектор Львова
- Олег Береза — керівник ЛКП “Інститут просторового розвитку”
- Оксана Кошак — директорка департаменту екології
- Олег Самчук — керівник Львівської клінічної лікарні швидкої меддопомоги
- Степан Васильченко — урбаніст, експерт з планування міста
- Протоієрей Павло Дроздяк — духовний лідер громади
- Тарас Білан — експерт з транспортної системи
- Ігор Кузьмак — архітектор, містобудівник, науковець
🟪 Культура, мистецтво, спадщина
- Леся Кравченко — директорка Львівської національної галереї
- Василь Косів — мистецтвознавець, дослідник українського дизайну
- Наталія Заболотна — культурна менеджерка
- Дмитро Чепурний — куратор сучасного мистецтва
- Маркіян Прохасько — письменник, журналіст
- Юрій Андрухович — письменник (дотичний до Львова через культурні події)
- Христина Соловій — музична виконавиця зі Львова
- Оксана Муха — співачка, переможниця “Голосу країни”
- Сергій Проскурня (†) — режисер, культурний діяч (вплив зберігається)
- Олег Соснов — культурний менеджер, співорганізатор арт-проєктів
🟨 Освіта, наука, медицина
- Борис Гуменюк — ректор Львівської національної академії мистецтв
- Володимир Мельник — екс-ректор ЛНУ ім. Франка
- Тарас Масляк — ректор Львівської політехніки
- Еміне Джапарова — дипломатка, публічна діячка (частково проживала у Львові)
- Олександр Фафуляк — відомий львівський хірург
- Степан Біляк — професор, науковець-історик
- Олена Баляш — відома психологиня
- Олександр Лінчевський — лікар-хірург, волонтер, медичний діяч
- Юрій Скіра — історик, дослідник Церкви й підпілля УГКЦ
- Олег Турко — архітектор, доцент Львівської політехніки
🟧 ІТ, цифрові технології, інновації
- Степан Веселовський — CEO Lviv IT Cluster
- Юрій Филюк — інвестор, співзасновник промислових хабів (часто працює у Львові)
- Михайло Нестор — топменеджер SoftServe
- Андрій Півень — Genesis, IT-підприємець
- Роман Бачун — CEO Intellias
- Олександр Арутюнян — CTO українських стартапів зі львівським корінням
- Тарас Кицмей — співзасновник SoftServe
- Олександр Романишин — цифровий стратег, консультант міста
- Іван Бондаренко — IT-підприємець, мобільні технології
- Ярослав Лесів — засновник креативних IT-студій у Львові
Наївно? Та ще й як.
Бо Львів — це місто, де культурний менеджер без офіційної посади може змінити більше, ніж чиновник з кабінетом на Ринку. Де архітектор впливає на те, як виглядатиме район через двадцять років. Де IT-кластер формує економіку цілого регіону, розумієте?
Тож коли говоримо про найвпливовіших львів’ян, треба дивитися ширше. Набагато ширше. І от, власне, цей список — спроба зібрати тих, хто реально формує місто. П’ятдесят імен. П’ятдесят, так.
Бізнес та інвестиції
Почнемо з грошей. Бо хоч як не романтизуй культурну столицю, без економіки місто не живе.
Ярослав Рущишин — ім’я, яке багато хто знає завдяки “Текстиль-Транс”, але ще більше — через меценатство. От, одного разу бачив його біля Оперного театру, він якраз спілкувався з організаторами якогось культурного проєкту. Без камер, без піару — просто обговорювали фінансування. Ось така тиха благодійність, яка працює.
Владислав Ряшин зі Star Media — це вже більш публічна постать. Медіаімперія, яка формує те, що дивляться мільйони. А Андрій Худо та Юрій Назарук з !FEST — хлопці, які зробили львівську фестивальну культуру брендом міжнародного рівня, хоча… спочатку багато хто сумнівався, чи взагалі вийде.
Михайло Палій з “Електроном” — промислове виробництво у місті, де всі говорять про IT та туризм. Але ж хтось має робити реальні речі, так? Петро Писарчук з “Шуваром” — теж із тих, хто тримає виробничу базу міста.
Григорій Козловський у готельному та ресторанному бізнесі — стільки років на ринку, що вже сам став частиною туристичної інфраструктури. А Володимир Гіщинський інвестує у нерухомість — і от тут цікаво, бо нерухомість у Львові це не просто квадратні метри, це формування міського простору.
Михайло Бартків як девелопер — той самий випадок, коли забудовник може як зіпсувати історичне місто, так і зробити його зручнішим. Баланс тонкий. Дуже тонкий.
І Олег Мацех — підприємець, але водночас засновник руху “Я не байдужий”. Коли бізнес і громадська активність йдуть пліч-о-пліч (а це важливо!), результат буває несподіваним.
Політика, управління, урбаністика
А тепер до тих, хто приймає рішення про те, якою вулицею ви йдете та як виглядає ваш двір.
Андрій Садовий — мер Львова вже стільки років, що деякі студенти не пам’ятають іншого мера. Чи це добре? Або ні? Хоча, напевно, питання складніше, ніж здається. Його вплив незаперечний — від транспортної системи до міжнародного іміджу міста.
Марк Зальцберг — колишній міський архітектор, але вплив на забудову залишається. Багато сучасних будівель у Львові пройшли через його експертизу, і от ці рішення — вони живуть десятиліттями.
Антон Коломєйцев як нинішній головний архітектор — той, хто зараз на передовій боротьби між “зберегти історичний центр” і “дати місту розвиватися”. Завидую? Та ні. Надто складна позиція.
Олег Береза керує Інститутом просторового розвитку — звучить технічно, але фактично це люди, які планують майбутнє міста. Де буде парк, де — дорога, де — житло. Оксана Кошак з департаменту екології — у місті з проблемою сміття та повітря її робота критично важлива.
Олег Самчук у швидкій допомозі — медицина це окрема історія, але керівник швидкої у місті-мільйоннику це величезна відповідальність. Степан Васильченко як урбаніст — один із тих, хто намагається привнести світові практики у львівську реальність.
Протоієрей Павло Дроздяк — духовний лідер, і у Львові, де Церква завжди відігравала величезну роль, таке лідерство має вагу. Тарас Білан працює з транспортною системою — і хтось може сказати “ну транспорт”, але спробуйте прожити у Львові без функціонуючого транспорту хоча б тиждень.
Ігор Кузьмак — архітектор, містобудівник, науковець. От такі люди часто в тіні, але їхні концепції потім втілюються у реальні проєкти, знаєте?
Культура, мистецтво, спадщина
Переходимо до душі міста. Бо Львів без культури — це вже не Львів.
Леся Кравченко керує Національною галереєю — і якщо ви думаєте, що це просто адміністративна посада, то помиляєтеся. Вибір виставок, концепція розвитку, міжнародні зв’язки — це формування мистецького обличчя Львова.
Василь Косів досліджує український дизайн — галузь, про яку довго мовчали, але яка має потужну історію. Наталія Заболотна як культурна менеджерка — організатор тих подій, на які ви ходите і думаєте “як круто”, не усвідомлюючи, скільки роботи за цим стоїть.
Дмитро Чепурний курує сучасне мистецтво — і от тут цікаво, бо Львів традиційно консервативний у мистецтві, але нове покоління вже хоче експериментів. Маркіян Прохасько — письменник, журналіст, інтелектуал, чиї тексти читають далеко за межами міста.
Юрій Андрухович — хоч і не виключно львів’янин, але через культурні події настільки пов’язаний з містом, що без нього списку бракує. Христина Соловій та Оксана Муха — музичні виконавиці, які показують, що Львів може народжувати зірок національного масштабу.
Сергій Проскурня пішов із життя, але його культурний вплив все ще відчувається — у проєктах, які він запустив, у людях, яких виховав. Олег Соснов організовує арт-проєкти — і якщо ви були на будь-якій непересічній культурній події у Львові за останні роки, велика ймовірність, що він десь там у організаторах.
До речі, якось помітив закономірність — найпотужніші мешканці Львова у культурній сфері рідко сидять на одному місці. Вони постійно у русі, у проєктах, у пошуках нових форм.
Освіта, наука, медицина
Університети, лікарні, дослідження — це те, що відрізняє місто від села. Банально? Може. Але правда.
Борис Гуменюк керує Академією мистецтв — навчальним закладом, який готує художників, дизайнерів, архітекторів. Володимир Мельник був ректором ЛНУ імені Франка — найстарішого університету міста, і хоч він уже на іншій посаді, десятиліття керівництва залишають слід.
Тарас Масляк у Політехніці — технічна освіта, яка годує той самий IT-сектор, про який всі говорять. Еміне Джапарова — дипломатка, яка частково пов’язана зі Львовом і показує, що львів’яни можуть бути успішними на міжнародній арені.
Олександр Фафуляк — хірург, ім’я якого знають у професійних колах далеко за межами міста. Степан Біляк досліджує історію — і для міста з такою багатошаровою історією як Львів це критично важливо. Хтось має систематизувати, досліджувати, зберігати.
Олена Баляш — психологиня, чия робота особливо актуальна в останні роки. Олександр Лінчевський — лікар-хірург, волонтер, медичний діяч — той випадок, коли професія стає місією.
Юрій Скіра досліджує історію Церкви та підпілля УГКЦ — тема болюча, складна, але необхідна для розуміння львівської ідентичності. Олег Турко — архітектор і доцент Політехніки, готує нове покоління містобудівників.
ІТ, цифрові технології, інновації
А тепер про сферу, яка змінила Львів за останні двадцять років, певною мірою, радикальніше за все інше.
Степан Веселовський очолює Lviv IT Cluster — організацію, яка власне і формує IT-індустрію у місті. Скільки створено робочих місць? Десятки тисяч. Скільки це грошей в економіці? Мільярди. Мільярди, так.
Юрій Филюк інвестує у промислові хаби та часто працює у Львові — це людина, яка дивиться на місто як на інвестиційний майданчик світового рівня. Михайло Нестор у SoftServe — одній з найбільших IT-компаній не лише Львова, але й України.
Андрій Півень з Genesis — IT-підприємець, чиї проєкти включають десятки компаній. Роман Бачун керує Intellias — ще одним гігантом львівського айтішного ринку.
Олександр Арутюнян працює CTO у стартапах зі львівським корінням — і от тут цікаво, бо багато львівських спеціалістів роблять продукти для світового ринку, сидячи у Львові або маючи львівські команди.
Тарас Кицмей — співзасновник SoftServe, одна з легенд локального IT. Олександр Романишин як цифровий стратег консультує саме місто — як зробити Львів “розумнішим”.
Іван Бондаренко розвиває мобільні технології, Ярослав Лесів засновує креативні IT-студії — і от все це разом створює екосистему, де стартап може вирости у компанію на тисячу чоловік за десять років. Реально. Я бачив такі кейси.
Таблиця впливових сфер
| Сфера | Кількість персон | Ключові напрямки впливу |
|---|---|---|
| Бізнес та інвестиції | 10 | Економіка, меценатство, виробництво |
| Політика та урбаністика | 10 | Управління містом, планування, архітектура |
| Культура та мистецтво | 10 | Галереї, музика, література, фестивалі |
| Освіта, наука, медицина | 10 | Університети, дослідження, охорона здоров’я |
| ІТ та інновації | 10 | Цифрові технології, стартапи, розвиток кластеру |
Про що це все насправді
Складаючи цей список, думав про одну річ. Це як з велосипедом — вмієш керувати, але пояснити, як саме тримаєш баланс, важко.
От ці п’ятдесят імен — вони не просто роблять свою роботу. Вони формують те, яким буде Львів через десять, двадцять, п’ятдесят років. Архітектор, який сьогодні погоджує проєкт на Сихові, визначає, як виглядатиме цей район для наступного покоління. IT-підприємець, який наймає сто програмістів, створює середній клас у місті. Культурний менеджер, який організовує виставку, формує смаки та погляди тисяч людей.
І ще одне важливе. Найпотужніші мешканці Львова — це не обов’язково найбагатші чи найпубліч��іші. Іноді це професор, якого знають триста студентів, але ці студенти потім змінюють індустрію. Або лікар, який навчив десятки хірургів своїм методам.
Вплив — штука складна. Багатошарова.
Чого у списку немає (і чому це нормально)
Знаєте, хтось скаже: а де молоді активісти? А де журналісти? А де ще купа людей, які також впливають?
П’ятдесят — це умовна цифра. Скажімо так. Можна було б зробити сто, двісті — і все одно когось пропустити. Це не “найкращі” чи “єдині важливі”. Це спроба показати різноманіття впливу, різні сфери, різні підходи.
Хтось працює публічно — мітинги, інтерв’ю, Facebook пости. Хтось у тіні — лабораторії, проєктування, стратегічне планування. Обидва типи впливу важливі. Обидва формують місто.
І от ще що цікаво — багато людей зі списку знають один одного. Працюють разом. Львів все-таки невелике місто, як на європейські мірки, і елітні кола тут перетинаються. IT-підприємець інвестує у культурний проєкт. Архітектор консультує девелопера. Науковець співпрацює з міською владою.
Це не просто п’ятдесят окремих персон. Це мережа.
Історичний контекст (для істориків)
Якщо дивитися ширше — цей список це зріз епохи. Років через п’ятдесят, коли історики вивчатимуть Львів 2020-х років, ці імена будуть у документах, архівах, спогадах.
Так само як ми зараз вивчаємо львівських купців XVI століття, промисловців ХІХ століття, інтелігенцію міжвоєнного періоду — наступні покоління вивчатимуть IT-бум 2010-2020-х, культурний ренесанс після 2014-го, трансформацію міського управління.
І от ці люди — вони учасники історії, яка відбувається просто зараз. На проспекті Свободи, на Личаківській, у бізнес-центрах біля Стрийського парку, у лекційних залах на вулиці Університетській.
Історія не в підручниках. Вона твориться щодня.
Замість висновку
Найпотужніші мешканці Львова — це не застигла величина. Хтось піде з посади, хтось переїде, хтось зробить щось настільки значуще, що вистрибне у топ списку. А хтось молодий, кому зараз двадцять п’ять, через десять років стане ключовою фігурою у своїй сфері.
Місто живе. Змінюється. Еволюціонує.
І от цих п’ятдесят імен — це не монумент. Це знімок моменту. Зараз. 2025 року. У місті, яке пам’ятає сім століть історії і планує ще стільки ж у майбутнє.
Для істориків міста цей матеріал — можливість побачити, хто формував Львів у перші десятиліття ХХІ століття. Які сфери були пріоритетними. Як розподілявся вплив. Які імена залишаться у наративі, а які розчиняться у часі.
Бо так завжди було. І так завжди буде. Львів більший за будь-кого з нас — він був до нас і буде після. Але от ці люди, тут і зараз, роблять свій внесок у його історію.
